На всю Татарку два серфера зі Львова

Все почалося з того, що вже пройшло більше місяця з попередньої каталки на Татарці. Вже почалася конкретна ломка, хвиля не давала спокійно спати. Вже в ліжку починаєш вейвити і коли при погодні умовах рідного регіону було відморожено основні частини тіла, відкрито лижній сезон, ми згадали за Крим. Порівняно зі Льовом, там Ямайка. Все вийшло експромтом. Віндгуру прогнозував 8–10 м північного напрямку з суботи по понеділок. Склад команди мінявся буквально кожного дня, все виникали якісь форсмажори, епідемія додавала жару і хотілось просто вирватись з цієї катавасії. Головний менеджер поїздки, ака Бодя, в останній момент зламався, але зміг зконектити мене і Орка. Тим не паче в п’тницю зранку грузим снарягу і вирушаєм на Азов. 1300 км пройшли незамітно. Ще в нас, як вияснилось, є менеджер по пілотках, ака Вовчик. Він позвонив і сказав, що ми маєм взяти дівчину з Тернополя, яка дуже хоче і ми не пошкодуєм, але на жаль наші доблесні ДПСники розсіяли наші надії. Орко питає: хльопці, а чи залишилась у вашому місті хоч одна здорова дівчина, а вони кажуть: ні, хльопці, всі дівчата хворі і не пустили нас до міста. Тож їдем по об’їзній. Ожеледиця і сніг на обочині плавно змінились на суху сонячну осінь. І ось ми в Щолкінському яхт-клубі, де нас люб’язно зустрічають дядя Юра і тьотя Іра. День перший 7.11 Температура води -12, повітря – 14, вітер 7–8 м, дошки 100л, паруса – 6,5. Добре розім’ялись . День другий 8.11 Температура не змінилась вітер підсилився в районі 10м.с. Піднялась хвиля, звичайно не мега,як в кінці вересня, але для нас чайників в сам раз. на 6,5 місцями передозило. Деякі хвилі бувають дуже хитрі. І коли ти думаєш, що ти від неї втік, то вони можуть боляче дати по дупі, або по ребрах. З ними треба домовлятися, треба купувати білети в їх клюб, спочатку вам дають разові і тільки вибраним можна взяти абонемент на це шоу,під назвою вейврайдінг. Так що стережіться. І Орко вирішив побавитсь в гомосерфера, несподівано, підкравшись ззаді. Але я так просто не здався. Темніти починає вже в 15 год, то ж пакуємось і в клуб, де нас чекає нємірофф і артек. День третій 9.11 Самий прікольний день. Вітер 10–11. вод трохи зимніша. Ми вже прикатались. Гарна стрибкова хвиля 1–1,5 м. Катання до точки неповернення. І коли ти думаєш, що вже все, руки відвалюються, але робиш ще пару галсів, ще пару стрибків, виходиш на контакт з хвилею, обробляєш її і тішишся, як мале дитя. Три дні щастя пролетіли, як один, дуже достойне і комфортне закриття сезону. Дорога назад нам видалась закороткою і ми розвідали довшу на 70 км. З київської траси після Умані через 80 км поворот на Сквиру, Козятин….Почаїв, Броди, і от вас вітає дощовитий Львів – «місто кораблів». Ніц не змінилось. Епідемія, люди в пов’язках, жуть. А щоб вам не було обідно, то Орко втопив в водах Татарки пакет акцій «Майкрсофт», а я холодильник. «Катання ж на хвилі дорогого коштує»

Метки: львов, татарка, В погоне за штормом, Отчеты о каталках